Електродвигун є одним із найвизначніших винаходів, коли-небудь створених людиною, і має першочергове значення для заснування фундаменту нашого сучасного промислово розвиненого суспільства. Електричний двигун отримує енергію у формі електрики та перетворює її на механічну енергію, тобто фізичний рух. Електродвигун, який працює у зворотному напрямку, стає генератором, який виробляє електроенергію та є серцевиною кожної електричної мережі. Його можна знайти в багатьох різноманітних застосуваннях, від побутової техніки та електроінструментів до комп’ютерів та наручних годинників. Протягом багатьох років поступових удосконалень ми прийшли до електродвигунів, які сьогодні використовуються по всьому світу. Однак більшість людей не знають, що найбільш ранню форму електродвигуна насправді винайшов шотландський монах майже 300 років тому.
Ендрю Гордон був ченцем-бенедиктинцем, який винайшов електродвигун у 1740-х роках. Він народився 15 червня 1712 року в містечку Кофорах в Ангусі, Шотландія у давній та заможній аристократичній родині, і отримав при хрещенні ім’я Георгій. У віці 12 років він поїхав до шотландського монастиря в Регенбурзі, Німеччина, і відвідував бенедиктинську шотландську семінарію. Там він закінчив п’ятирічний курс загальноосвітнього навчання, а потім навчався за кордоном у різних країнах Європи. У 1732 році він повернувся до Регенбурга, записався послушником у монастир і вивчав схоластичну філософію. У 1737 році він був висвячений на священика того ж року, коли закінчив Бенедиктинський університет Зальцбурга зі ступенем права та теології.
Після його закінчення та висвячення він став професором філософії в Ерфуртському університеті. Там він опублікував три наукові праці, і швидко став відомим своїми роботами з електрики, що забезпечило йому значну репутацію в науковому співтоваристві. Ці три статті були:
• Phaenomena electricitatis exposita (1744)
• Philosophia utilis et jucunda (1745)
• Physicae experimentalis elementa (1751–52)
Після написання своїх праць він винайшов два ранніх типи електричних двигунів – електричний вихор та електричні дзвони. У ранніх підручниках про електрику обидва описувалися і зазвичай приписувалися Гордону. Електричний вихор складається з ряду латунних дротів під кутом, прикріплених до центральної втулки, яка може обертатися. При подачі електрики на загострених кінцях кожної спиці накопичується електричний заряд. Згодом електричний заряд накопичується достатньо, щоб іонізувати молекули повітря, створюючи вторинний електричний заряд, який відштовхується зарядом на спицях, що зрештою створює рух. Завдяки цьому руху спиць у вихорі за допомогою електрики він винайшов перший примітивний електродвигун, класифікований як електростатичний двигун.
Електричні дзвони схожі на вихор, за винятком того, що спиці — це маленькі дзвіночки, які рухаються та б’ють у більші дзвони, створюючи шум. Винахід електричних дзвонів зазвичай приписують Бенджаміну Франкліну, хоча їх винайшов Гордон. У своєму знаменитому експерименті з громовідводом Франклін використовував електричний вихор Ендрю Гордона як електричний сповіщувач і отримав завдяки цьому всю славу.
Дослідники, які прийшли після Гордона, базували свою роботу на його роботах і електричних принципах, відкритих завдяки його винаходам. Його ранні роботи відіграли важливу роль у створенні сучасного електричного двигуна, який в наш час використовується повсюдно, і його вклад у розвиток колективних знань про електрику важко переоцінити.
Джерело: ucatholic.com
Автор: George Ryan
Переклад з англійської: Максим Гонтар
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
